Спроба знищити історичну і улюблену назву міста внаслідок некоректної, необґрунтованої інформації. Саме так коментує включення Олександрії у Перелік назв населених пунктів, які містять символіку російської імперської політики голова депутатської фракції “ВО “Батьківщина” Віталій Журавльов. На його думку, це та попереднє рішення Нацкомісії яке вже змінено, і де було багато необґрунтованих перейменувань, показує проблеми зростання національно свідомості, проблеми державного будівництва. Але разом з тим ми можемо і повинні виправляти помилки, не призводячи до негативних наслідків та справедливого збурення у суспільстві.

“Спочатку Національна комісія зі стандартів державної мови ухвалила перейменувати багато населених пунктів на Кіровоградщині і зокрема в Олександрійському районі. Наприклад, село Червону Кам’янку. Це не просто дивно, а викликає обурення, адже це давня назва яка геть не має жодного відношення ні до царського режиму, ні до більшовиків. Коли хвиля обурення досягла цих чиновників вони схаменулись і швиденько змінили текст рішення залишивши варті перейменування назви. Тепер те саме з Олександрією, яку вже пропонує перейменувати Український інститут національної пам’яті. Рішення про включення у цей список Олександрії не обґрунтоване”, – вважає голова фракції Віталій Журавльов. Він посилається на думку городян, позицію краєзнавців та законодавчі моменти.

“Ми всі спостерігали як жваво обговорювалась новина про перейменування у соціальних мережах. Якщо відкинути емоції, суть обурення жителів міста у тому, що немає реальних аргументів щодо перейменування.

Ми, як депутати маємо діяти у межах та у спосіб який передбачений законом. Закон делегував повноваження експертизи з цього питання загаданому Інституту національної пам’яті. У своїх роз’ясненнях УІНП говорить, що перейменування населених пунктів, співзвучних із потенційно забороненими назвами, не допускається. Тобто всі Катеринівки, Миколаївки не варто перейменовувати. Бо це дійсно буде схоже на більшовизм чи рашизм тільки навпаки.

Назва міста є історичною. Вона з’явилася ще 1784 року. Зберігається незмінною понад 230 років. Як стверджують місцеві дослідники – немає жодних реальних підстав стверджувати, що назва є прямо пов’язаною з іменем майбутнього імператора. Але дійсно в ті часи дуже полюбляли можновладці використовувати елліністичні, давньогрецькі назви під час творення нових імен для населених пунктів. Так козацька Усиківка стала Олександрійськом, а потім Олександрією. Належність до елліністичної спадщини – це про європейську спільну культуру, а не про царські імена і прізвища. Царі і імператори – не вічні. А наша європейська спільна спадщина – це назавжди.

Хіба це добре, якщо наші міста і села мають перетвориться за одним шаблоном, як у радянські часи у Червоні, Першотравневі, чи Ленінські? Це – неправильно. А згідно із тлумаченням, не відповідає змісту деколонізаційних рішень Верховної Ради”.

Віталій Журавльов відкинув звинувачення окремих жителів які говорять, що, мовляв, це просто спроба нічого не робити і жити у “совку” не реагуючи на те, що у нас війна з росією і ми маємо позбавлятись колоніальної спадщини.

“Я вважаю, що те як ми сприймаємо назву міста – це є головне. А ми сприймаємо її як та, що має європейський зміст. Крім того, міська рада за свою каденцію вже змінила багато назв вулиць і провулків, не тільки в місті, але і в інших населених пунктах об’єднаної громади. У нас вже немає одіозних імен і подій у назвах. Навпаки, ми активно пропагуємо українську символіку, героїчний подвиг українського народу в топонімах Олександрії, повертаємо незаслужено забуті імена. Одна з найбільших вулиць міста сьогодні називається іменем гетьмана Мазепи замість назви, що містила згадку про Сталіна. То це не деколонізація?

Назву нашого міста – Олександрії – не змогли скалічити окупанти різних кольорів і маркерів. Тепер не варто робити помилку, коли ми дійсно йдемо до відновлення державності, реальної незалежності у всіх проявах, в тому числі у культурному житті”.

На думку голови депутатської фракції “ВО “Батьківщина” в Олександрійській міській раді необхідно ініціювати початок діалогу, офіційного листування з Українським інститутом національної пам’яті щодо помилковості включення у перелік міста Олександрії.

“Я вбачаю у цьому необхідність роз’яснення позиції олександрійців. Без емоцій і спираючись виключно на факти, букву закону. Скажу так, якщо за таким умоглядним варіантом перейменовувати міста, тоді у нас треба змінити назву Одеси, Херсону, Миколаєва і багатьох інших міст і селищ, сіл в Україні. Чи потрібні нам такі більшовицькі підходи? Вважаю, що ні. Чи потрібно перейменовувати, як це зазначає УІНП у згаданому Переліку Першотравенськ або Новомосковськ? Звичайно так. Адже це назви, що навмисно перекреслювали козацьку, українську спадщину. І є факти, що підтверджують сенс такого перейменування.

Ми живемо у країні яка декларує повагу до місцевого самоврядування, до історії, до закону. На це сподіваюсь я, мої колеги-депутати по фракції та всі олександрійці”.