Ця довгоочікувана і приємна зустріч відбулась напередодні Дня конституції. Власне вона не була спрямована до дати, адже вона зібрала наскільки змогла, звісно у воєнне лихоліття, краєзнавців, істориків-науковців, всіх, хто причетний до дослідження історії краю. Власне саме тому і маю бажання та змогу написати не звіт і не офіційний пресреліз про подію, а саме нотатки, враження і емоції.

Що презентували і чому я приїздив до Кропивницького?

Отримуючи напередодні презентації електронного листа-повідомлення про презентацію збірника невимовно зрадів. Нарешті серед звичайних робочих буднів з’явиться невеличкий проміжок світла та позитивних емоцій: можна після довготривалої вимушеної паузи під час карантину, а потім із початком війни, побачити тих, хто має можливість продовжувати тримати інформаційний та культурний фронт Кіровоградщини.

Дійсно, зустрічались на традиційних конференціях всі ми дуже давно. Ще минулого року і тільки у частково онлайн-режимі, а частково — у живій зустрічі в обласному архіві. Тепер є шанс зустрітись разом, але не на конференцію, а на підбиття підсумків — у вигляді товстенького збірника як результат Куценківських читань та останньої передвоєнної конференції. Пригадав про що писав та говорив і виявилось, що мова йшла про війну: тематика тез стосувалась інформаційної війни часів Української Революції та часи першої Світової у Олександрії. Не можу сказати що я чи інші автори тематики, схожої за змістом у конференційних виступах, мали передбачення і є пророками. Просто логіка подій говорила — попереду є щось незрозуміле, а «туман війни» мов заповзав у душі кожного, сповиваючи передчуттям життя у героїчні, але дуже тяжкі часи.

Я не розумів, що попереду конфлікт глобального масштабу, що хтось наважиться повторити досвід Другої світової і вбивати та нищити українців на їх землі. Але зараз, переглядаючи тези тієї конференції, яка була останньою перед лютневою агресією Росії відчуваєш настрої дослідників: майже всі говорили про те, що таке війна, які вона має наслідки та яку ціну платить народ за неї і як українці попри всі жертви, вміли воювати, перемагати ворога і відновлювати життя на своїй землі.

Спекотний день і багато емоцій

Дорога до обласного центру сьогодні з Олександрії — перевірка на витривалість нервової системи як водіїв, так і тих, хто користується автобусами. Спекотно — це одна справа. А от необхідність користуватись об’їзною дорогою — це інша. Але вже незабаром виїхали на основну трасу, і за годину вже доїздили до “нового вокзалу”. А там, немов на «автоматі», за звичкою приїздити до техуніверситету, де здобував вищу освіту, дістався району вже “старого” автовокзалу, де помітно знайомий «куб» обласного архіву.

Ще 100 кроків і тут спека відступає — затінок і прохолоду дарують стрункі дерева, що повили центральний вхід до архіву — місця, де і призначено презентацію.

І як завжди відчинено двері до конференцзали найбільшої архівної установи області. Є трохи часу погортати до презентації, новий збірник.

416 сторінок правдивої історії про наш край

Томик виявився вагомим, навіть візуально. Тут 416 сторінок тексту та зафіксовані у друкованих версіях тези серпневої конференції присвяченої темі виборювання Незалежності та Куценківських читань у літературно-меморіальному музеї І.К.Карпенка-Карого, що присвячені 30-річчю Незалежності України. 36 оригінальних досліджень із географією авторів по всій Кіровоградщині та за її межами.

Є окремо традиційний розділ публікацій документів, що допомагають зрозуміти наскільки непростим був той шлях, який здолали всі ми до побудови власної незалежної держави, включаючи і фрагменти цих змагань у 1991 році.

Важлива теза, яку простежують дослідники — війна триває з 2014 року і не припиняється, а її коріння лежить ще у подіях Української Революції, коли український народ намагався побудувати власну національну державу. І саме це було на заваді продовженню існуванню гібридного державного витвору — Російської імперії-Радянського Союзу.

Складно не погодитись із фразою, що є у передмові: «Окремою сторінкою новітньої історії боротьби українців за незалежність є Майдан 2014 року, який дав українцям новий пасіонарний поштовх до розвитку на шляху націє- та державотворення… Прямим продовженням цієї боротьби стала новітня російсько-українська війна, що безперервно триває з весни 2014 року. Ця війна додала суму та горя багатьом українським родинам, проте спричинила і низку героїчних подій, у яких наші земляки проявили звитягу, мужність та завзяття, захищаючи територіальну цілісність Української держави».

Томи XVI видання, що продовжується “Між Бугом і Дніпром. Науково-краєзнавчий вісник Центральної України” вже стоять на столі. І чекають коли будуть презентовані офіційно. А отже почнуть власне життя у історичному та дослідницькому просторі як Кіровоградщини, так і всієї України.

Презентація: про що говорили

Початок презентації, традиційно за працівниками архіву, які власне є генераторами цього зібрання та тими, хто дає можливість збиратися разом дослідникам, обговорювати нагальні питання, обмінюватись думками. Але ми поговоримо не про сам хід презентації, який цікавий більше дослідникам, а про зміст видання, який може зацікавити олександрійців і тих, хто досліджує минуле нашого краю.

Хоча одна теза, яка лунала на презентації, варта обговорення не лише у колі дослідників-краєзнавців та істориків, а в широкому загалі і саме про неї треба говорити. Її промовила директор літературно-меморіального музею І. К. Карпенка-Карого Лариса Хосіянова.

Вона говорить про необхідність продовження діяльності інституцій, що працюють у галузі культури, всупереч найскладнішим воєнним часам і неможливості поставити культуру «на паузу» до ліпшого часу. Так і має бути! Я теж підтримав на презентації цю тезу.

Зупинка чи «заморожування» діяльності музеїв, бібліотек, закладів культури перетворять українців у націю без власного світосприйняття, без опертя на цінності, та взаємозв’язки із світовою і зокрема спорідненою, корінною для України європейською культурою.

Це власне і є другий, але не менш гарячий та складний фронт. Фронт, що змушує вкладати енергію та творчість у дослідження, відкривати українцям правдиву історію, досліджувати літературу, відчувати себе людиною, через емоційну складову. Навіть після того, як дізнаєшся про удари по кременчуцькому торговельному центру чи по житловим будинкам у Києві. І це морально дуже складно.

Але мусимо йти далі, мусимо формувати свою свідомість і берегти майбутнє, створювати його спільно, під гуркіт вибухів, повідомлення про криваві втрати і звісно про перемогу наших збройних сил над ворогом.

Окремо постане незабаром і тема геноциду, влаштованого Росією проти України. Підкреслю, на мою думку мова не про окремих путінських реваншистів, а саме про відповідальність всієї Росії та всього народу. Бо ракети летять по будинках не завдяки Путіну. Це — удари, які спрямовують конкретні особи, а живуть вони і працюють за загального схвалення такого варварства, звірства і ненависті мільйонами росіян. Та повернемось до теми публікації.

Олександрійський контекст презентації

Олександрію у збірнику представляє два дослідники – автор рядків із двома публікаціями на раніше майже не досліджені теми:

• Інформаційна війна часів Української революції в Центральній Україні у лютому-березні 1919 року: фронтир ідеологій і лідерів;
• Нариси зі щоденного життя міста Олександрії та Олександрійського повіту на початку Першої світової війни: мобілізація, пропаганда та нереалізовані проєкти.

Цікаву, незвичну для традиційної регіоналістики тематику літературного краєзнавства презентує дослідження вчителя Олександрійського навчально-виховного комплексу ЗНЗ I-II ступенів №17 – ліцей Валентини Московчук: «Відома і невідома Наталія Сіммеліді». Це – нарис про життя і творчість місцевої поетеси, чия біографія — зріз шукань та сподівань творчої інтелігенції краю початку двадцятого століття, чиї долі обпалені вогнем революції, війни і повоєнного життя. Цікаво, що у дослідженні є згадка про те як переплітались творчі пошуки відомого олександрійця, поета та письменника епохи Розстріляного відродження Чернова-Малошийченка та талановитої поетеси, що мала хист акторства — Наталії Сіммеліді.

Але окрім цих досліджень є купа інших прямих і непрямих згадок про Олександрію та навколишній населені пункти, згадки про взаємопов’язані із Олександрією, події.

Наприклад, варто згадати про цікаве дослідження черкаського краєзнавця Віктора Васильченка про похід Кирим Герая 1769 року, де розкрито маловідомі сторінки історії в тому числі щодо остаточного скасування легенд про опір війську кримчаків залогою новосербців у тодішній Бечії-Олександрії, адже за всіма наявними джерелами такого факту взагалі не існувало.

Артем Безшкуренко торкнувся дуже складної мало дослідженої теми системи органів державної влади часів Української революції. А Вадим Колєчкін — діяльності армії Нестора Махна на Кіровоградщині.

Цікаві тези Сергія Колісніченка про другу війну за Незалежність, яку він датує 1929-1934 роками. У тезах автор говорить про масовий рух опору селянства як російсько-імперському пануванню (під прапором більшовизму) так і реквізиційним діям та сталінізму, як крайньому прояву закріпачення та дегуманізації селянського життя.

Власне темі дослідження теми голодоморів, що відбулись в нашому краї у двадцятих і тридцятих роках присвячено буде наступну краєзнавчу конференцію, де і буде спроба осягнути це питання та спробувати хоча б у загальних рисах окреслити значення цієї трагічної події для життя як всієї Кіровоградщини, так і конкретних людей.

До речі всім, хто матиме бажання прочитати дослідження авторів — ласкаво просимо до книгозбірень як міста, так і області, де незабаром ці збірники з’являться або вже прямо зараз до сторінки сайту Державного архіву Кіровоградської області де всі публікації, включно із першими виписками — є у відкритому доступі. За цим посиланням можна скачати повний текст збірки.

Віктор Голобородько,

керівник інформаційного агентства «Новий громадянин»,

член Національної спілки краєзнавців України

Текст повідомлення про презентацію з сайту Державного архіву Кіровоградської області

Напередодні Дня Конституції України у Державному архіві Кіровоградської області відбулася презентація випуску XVI видання, що продовжується, “Між Бугом і Дніпром. Науково-краєзнавчий вісник Центральної України” (видання засноване Кіровоградською обласною організацією Національної спілки краєзнавців України та Державним архівом Кіровоградської області).

Випуск підготовлено за матеріалами VIІІ обласної науково-практичної конференції “Українська незалежність: від мрії до реальності” та ХІV обласних літературно-краєзнавчих Куценківських читань, присвячених 30-річчю незалежності України.

Приємно, що наш край має ентузіастів – пошуковців та краєзнавців, які протягом багатьох років невпинно, по крихті збирали й збирають безцінні матеріали, свідчення літніх людей про події минулого і свої дослідження надають до видання, що продовжується, “Між Бугом і Дніпром. Науково-краєзнавчий вісник Центральної України”.

Хотілося б, щоб і надалі обласна організація Національної спілки краєзнавців України та Державний архів Кіровоградської області, мали можливість у співпраці видавати чергові випуски видання та підтримувати науковців, істориків, педагогів у краєзнавчих пошуках, відтворенні правдивої історії рідного краю, вшануванні видатних та визначних людей регіону.