Сб. Тра 18th, 2024

На Великоднє свято громада ПЦУ в Олександрії зібрала понад 5 тисяч олександрійців на службу у храмі та на освячення Великодніх кошиків. Кількість учасників можна підрахувати фізично на фото, які показують лише перше коло вірян на центральній площі.

Біля храму, напередодні освячення та молебня на Соборній площі, зібралось приблизно 2 тисячі. На самій площі – понад 3 тисячі городян.

Проводити великодні свята громаді православної церкви України як і раніше доводиться у маленькому храмі та центральній площі, щоб задовольнити бажання олександрійців долучитись до одного з найшановніших православних християнських свят – Великодня.

Напередодні свята під час чергової сесії Олександрійської міської ради, презентуючи проєкт створення сакрально-меморіального комплексу на перехресті вулиці Поштової (екс-Першотравнева) та проспекту Соборного (більше в публікації з фото В Олександрії презентували проєкт храму ПЦУ із меморіалом героям-захисникам) , благочинний Олександрійського району Кропивницької єпархії Православної Церкви України, протоієрей Сергій Яровий відповів на чимало запитань. Після першої презентації ескізного проєкту громадськість міста активно обговорює цю ідею, висловлюючи зауваження та пропозиції, які, за словами благочинного, будуть враховані під час остаточного формування пропозиції і конкретного планування.

Відповіді на деякі із запитань публікуємо, як і фото що люб’язно надано нам для публікації військовою частиною 2269 НГУ. Автор фото –  Павло Нагорняк.

Що планується спорудити – храм чи пам’ятне місце нашим героям?

Меморіальний комплекс об’єднає пам’ять про героїв усіх часів, що захищали та захищають українську землю та, зокрема, Олександрію з часів заснування до сьогодення.

Проєкт має згадати всі етапи становлення нашої держави, борців за Незалежність України всіх часів, включно з козаччиною, яка стала засновником міста, з тим, хто виборював Незалежність в епоху Української Революції та в часи Другої Світової, під час Революції Гідності і російсько-української війни 2014-2023 року. Цей проєкт пропонує місцева громада Православної Церкви України.

Яким чином буде фінансуватись проєкт? Скільки грошей треба дати з міського бюджету?

Проєкт буде фінансуватись виключно на кошти вірян та благодійників. Тобто з міського бюджету ніхто не пропонував і не пропонує такого фінансування.

Хибна думка можливо з’явилась через те, що рішення про надання земельної ділянки може ухвалити виключно міська рада, оскільки це компетенція ради, як органу місцевого самоврядування. Всі інші питання упорядкування храму як і під час будівництва церковних споруд в місті іншими конфесіями, громада звісно бере на себе і не розраховує на жодну гривню бюджетного фінансування.

Але звісно, громада ПЦУ прийме із вдячністю будь-яку щиру допомогу на будівництво і проєктування храму. Важлива кожна дія, спрямована на створення церкви. Міська влада може за бажання долучитись до цього проєкту організаційно, наприклад, створивши передумови щодо мінімальної бюрократизації процесу виділення земельної ділянки та затвердження проєктної документації. Громада із вдячністю прийме таку допомогу, яка буде дуже потужною і потрібною. Ми будемо вдячні і міському голові, і депутатам міської ради, які підтримують цей проєкт. Ці люди долучаться як фундатори, чиї імена будуть назавжди вписані в історію створення храму в Олександрії.

Навіщо будувати храм, якщо можна відібрати майно московської церкви і використовувати його?

Питання церковного майна храмів будь-якої релігійної громади – це питання самої громади. Громада ПЦУ в Олександрії не ініціювала і не ініціює жодних незаконних дій і акцій проти будь-яких громадян та установ і, зокрема, проти православних та вірян інших конфесій.

Інше питання, що якщо буде бажання окремих громад переходити до ПЦУ – це шлях, який ми вітаємо, адже православна віра на українських землях має єднати людей у Єдиній Помісній Православній Церкві.

Ще раз підкреслимо – питання використання церковного майна, землі та інших ресурсів – це питання конкретної релігійної громади.

Де буде розташовано храм і чому не обрано інші альтернативні пропозиції – площа Покровська, колишня Кірова, чи площа Попова?

Релігійна громада ПЦУ тривалий час обговорювала різні альтернативні пропозиції. Були різні думки та ідеї, в тому числі і загадані – будівництво на Покровській площі та площі Попова чи нижче, по території бульвару. Але як ці, так і інші варіанти сьогодні є лише резервними. Це пов’язано з тим, що є багато передумов про неможливість виконання проєкту будівництва храму саме у цих місцях.

Щодо Покровської площі: розташований на ній колишній кінотеатр Кірова, є приватною власністю, а земля знаходиться у використанні для обслуговування цієї нерухомості. Згоду на продаж чи інше використання власник може давати, а може не давати – це його приватне право.

Крім того, поруч знаходиться великий православний храм – буквально за сотню метрів. Тому сенс будівництва є сумнівним.

На площі Попова є ідея будувати міський ЦНАП – це пропозиція міської влади. Зелена зона навколо, разом із пам’ятником космонавту Попову є вже спроєктованим і впорядкованим місцем відпочинку у великому житловому масиві міста. Будувати храм поруч із великими дев’ятиповерховими житловими спорудами, означало б необхідність спорудити дуже високу і велику церковну споруду, яка навряд чи буде потрібна у таких розмірах, місту навіть на перспективу.

Крім того, місцевість насичена підземними комунікаціями та має великий кут нахилу, що дуже утруднює планування та забудову.

Пропонували побудувати храм біля Театру. Чому ця пропозиція ігнорується?

Громада дослухалається до інших пропозицій і жодну не ігнорує. Навпаки, ретельно досліджує, адже кожна з них може мати зерно істини. Але ця пропозиція дійсно сьогодні не підтримується громадою з вагомих підстав.

Будівництво біля Театру вимагало б руйнування зеленої зони, повного перепланування парку і втручання нового об’єкта в історичне середовище міста поруч із пам’ятками архітектури та історії які є безцінними для міста – будинком колишнього земства у стилі модерн, будинком Чижевського, приміщенням самого Театру. Це було б недоречно і вимагало б комплексної перебудови чи зміни всієї території.

Є ще одна пересторога: ця місцевість має ґрунтові води, які достатньо близько підходять до поверхні і утруднюють спорудження там підвальних приміщень. Всі ж громадські споруди повинні мати бомбосховище із зануренням у землю. Тому розташування там храму ймовірно було б складним, а можливо і не вирішуваним технічним завданням.

Навколо храму, якщо його побудувати на місці скверу Кравченка, можуть бути затори автомобілів, коли люди приїжджатимуть туди на свята чи у будні дні.

Навколо місця, яке пропоноване громадою для забудови та створення меморіального комплексу є багато різноманітних територій для паркування. Наприклад, багато автомобілів може паркуватись біля приміщення Палацу одружень – там є великий майданчик. Місця для паркування є далі – біля колишнього готелю Шахтар. Є також велика, облаштована і охоронювана парковка за 50 метрів від храму. Там можна не лише поставити авто, але і забезпечити його охорону.

Як зможуть добратися до церкви люди з інших територій міста чи навколишніх сіл?

Буквально за крок від проєктованого комплексу є автобусна зупинка. Тому той, хто захоче приїхати до храму, не обов’язково має користуватись особистим автотранспортом. Він може проїхати на кільцевому маршруті автобуса, що проходить по більшій частині міста та зупиняється на автовокзалі. Також за сотню метрів є зупинка, якою користується ще більша кількість автобусів, включно з тими, що прямують за межі міста. Тому проблем із транспортним сполученням не має виникати.

Чому поряд із храмом вирішили створити пам’ятне місце козаку-засновнику і героям російсько-української війни?

Радянські пам’ятники були зазвичай (хоча і не завжди) монументальною пропагандою. Вони намагались об’єднати навколо людей на місці колишніх храмів і додати до них емоційні символи, які дійсні достойні вшанування, наприклад пам’ять про захисників від нацизму. Але це не допомогло, бо люди приходили туди просто як для ритуалу. Клали квіти, говорили промови. Але в серці і душі залишились байдужими. Це є велика проблема, залучити людину до неперервної пам’яті, до розуміння значення цього місця.

Пам’ятне місце облаштоване у вигляді Стіни плачу біля Михайлівського собору в Києві – ідеальне рішення. Бо кожен може прийти до цього пам’ятного місця і не просто покласти квіти і піти мовчки, але і помолитися, отримати духовну підтримку. Таким чином місце пам’яті не перетворитися на кам’яні брили до яких будуть приходити один раз на рік, а на місце, де завжди буде творитися молитва за загиблих і на пошану живим героям. Це і є найкращим варіантом вшанування і продовження історичної та культурної пам’яті народу.

Коли буде створюватись комплекс, буде знищено сквер Кравченка? І як тоді туди можна буде потрапити? Там теж будуть як в одному з наших храмів, зачиняти двері, чи пускати за гроші?

Звісно, що сквер не змінить ні свого призначення, ні своїх розмірів. Він як і раніше буде місцем, де буде багато зелені та квітів. Будівництво передбачає створення лише храму, без жодних господарських та інших прибудов, тому розміри його будуть скромні.

Жодних обмежень входу до скверу Кравченка не може бути. Ми не плануємо будівництва умовно кажучи, 10-метрового паркану навколо. Можливо буде огородження у вигляді “зеленого” паркану із декоративних кущів, як це має місце на центральній площі міста. Імовірно, що для того, щоб вночі можна було контролювати територію, вхід буде зачинятись, щоб забезпечити порядок і унеможливити вандалізм і хуліганські прояви. Але весь день, звісно, сквер буде у відкритому доступі для всіх людей – віруючих і просто жителів міста, які прийдуть відпочити. В цьому і мета – залучити більше людей, щоб вони пройшлись алеями і згадали наших героїв, щоб вони за бажання завітали до алеї пам’яті і тримали духовний зв’язок поколінь не тільки у певні ритуальні дати, але кожного дня.

Чи не краще розташувати пам’ятну алею на вході до храму?

Це все можливо під час проєктування. Треба створити найкращий проєкт, який враховуватиме і розташування храму і виконання облаштування території, щоб вона відповідала вимогам які пропонують спеціалісти-проєктувальники, та щоб врахувати побажання людей. Церква ПЦУ в Олександрії має відповідати не лише канонам архітектури, але і бажанню людей мати власний храм і комплекс на вшанування пам’яті героїв-захисників.

Нагадаємо, що питання будівництва храму Православної Церкви України, (а не використання пристосованого приватного приміщення) у зручному для більшості олександрійців місці – у сквері Юрія Кравченка, підтримали раніше депутати одразу чотирьох постійних комісій Олександрійської міської ради. Сталось це на початку липня 2022 року.Про це ми детально розповідали у матеріалі «Чотири депутатські комісії погодили питання спорудження храму Православної Церкви України в центрі Олександрії». Ідею підтримав Олександрійський міський голова, який вніс корективи у проєкт та запропонував своє бачення розв’язання проблеми. Саме це і стало підґрунтям для ухвалення рішення сесії.

Від admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *