25 грудня в храмі Преображення Господнього в місті Олександрії відбулась вперше Різдвяна служба. Вперше цього дня прозвучало «Христос народився! Славімо його!». Відзначення події Різдва Христового в храмах Православної Церкви України стало можливим після рішення Священного Синоду ПЦУ, який постановив, що за спільним рішенням настоятеля і громади богослужіння за чином Різдва Христового може бути звершене і 25 грудня, і 7 січня. Парафіяни Олександрійського благочиння радо підтримали наданий дозвіл – прославити подію Христового Різдва крім 7 січня ще й 25 грудня. Всі присутні святково відзначили народження Ісуса Христа і з натхненням долучились до  різдвяних піснеспівів церковного хору. У своєму зверненні до громади Олександрійського благочиння настоятель протоієрей о.Сергій побажав усім Господнього благословення в цей святковий день». Про це повідомляє фейсбук-сторінка Олександрійського благочиння ПЦУ.

«У цьому році наша Церква спробувала святкувати Різдво двічі – 25 грудня і 7 січня. Всі інші різдвяні свята відзначатимуться як раніше, бо Церква ще не готова повністю перейти на юліанський календар, щоб у суспільстві не вийшло розколу, адже люди відносяться до цього по-різному. Але я спілкуюсь з людьми і більшість хочуть повністю відокремитися від усього російського, щоб навіть Різдво не святкувати в один день. Ми побачили як відбулось цьогорічне подвійне Різдво по храмах, доповіли про це нашим владикам, які, в свою чергу, на Синоді вирішуватимуть це питання», – прокоментував подію благочинний Олександрійського району ПЦУ, протоієрей Сергій Яровий.

ПЦУ в Олександрії: рік 2022

Користуючись нагодою, ми запитали у о.Сергія і про те, якими був рік 2022, які варто підвести щодо цього року підсумки, та про що варто згадати.

За словами о.Сергія за останній рік парафіян у церкві Преображення Господнього по вулиці Таврійська, 12 – це єдине приміщення ПЦУ в Олександрії, стало набагато більше і треба враховувати те, що це різні люди, яким варто пояснювати життя Церкви, яка стала для них іноді важливим елементом збереження душевної рівноваги після тяжких випробувань.

«До нас звертаються за допомогою, підтримкою, пастирською опікою як олександрійці, так і вимушені переселенці. Зараз люди, які були під окупацією, під обстрілами взагалі нічого не хочуть чути про російську церкву. Але людей тепер настільки багато, що ми фізично не можемо зібрати їх у тому приміщенні, яке в нас є, і під час недільної служби люди інколи стоять навіть на вулиці. Наразі ми чекаємо від місцевої влади, щоб почало виконуватись рішення про надання земельної ділянки під будівництво нового храму ПЦУ у зручному для всіх олександрійців місці, де буде змога зібрати вірян. Дякувати Богу у мене є помічник – військовий капелан з Балахівки – отець Володимир, який теж офіційно закріплений за нашою військовою частиною. Нам допомагає багато наших парафіян, які самі виявили бажання і щодня з 8/00 до 11/00 безкоштовно чергують в храмі, щоб люди щодня могли прийти до храму, поставити свічки, помолитися, звернутися до Бога у своїх думках і діях.

Маю сказати, що змінилась не лише громада – змінилася свідомість людей, які були під обстрілами. Якщо раніше в Харкові, в Херсоні і в багатьох інших містах України люди мали проросійські погляди, то зараз про це навіть й мови немає. Також мене вразило на початку повномасштабного вторгнення, що така кількість олександрійців самоорганізувалися. Я від імені Православної Церкви України хотів би подякувати всім тим людям, які «воюють» в тилу, бо це війна не лише військових, а й усіх волонтерів, людей доброї волі, які допомагають армії. У перші дні війни, коли військова частина була ще не забезпечена, я про їхні потреби оголосив у нашому храмі, звідки інформація швидко розлетілася по місту і люди дуже швидко мобілізувалися: хтось прав військовим одяг, хтось випікав, а хтось плів маскувальні сітки. Кожен хотів прислужитися і допомогти, людям навіть непотрібно було говорити, що робити. Олександрійці й зараз докладають зусилля, допомагаючи нашому війську, бо, на жаль, забезпечення недосконале, особливо тих підрозділів, які знаходяться на «нулі».

Хочу зазначити, що від самого початку повномасштабного вторгнення РФ на наші землі Православна Церква України проявила відкриту позицію, брала на себе відповідальність, виконувала волонтерську та організаційну діяльність, надавала моральну підтримку, як і в 2014 році. Зараз майже 30% відсотків священників нашої церкви з усієї України пішли в капелани (багато з них на добровільних засадах) і їздять із волонтерами на передову, виконуючи свою пасторську опіку.

Чому існує «католицьке» та «православне» Різдво

Та повернемось до головної теми нашої розповіді. І спробуємо коротко пояснити, що таке «католицьке» та «православне» Різдво.

Насправді різних свят не існує – «католицького» чи «православного» Різдва немає у документах чи календарних визначеннях.

У Біблії та інших джерелах церковної християнської історії теж немає точної чи навіть приблизної дати народження Христа.

Однак між різними гілками християнства виникла розбіжність у датах внаслідок застосування різної календарної системи – григоріанського та юліанського календаря. Переважна більшість західноєвропейських країн та частково країн сходу Європи користується григоріанським, а Україна, Грузія, Росія і деякі інші країни застосовують юліанський.

Реформований за підтримки та активного просування папи Римського Григорія XIII змінений календар фактично просто уточнював та наближав до реального відліку часу календарну систему.

Фактично, григоріанське літочислення, це просто узгодження між місячним та сонячним календарним циклами, які мають розбіжності. Таким чином жодної принципової різниці між відзначенням Різдва у двох гілок християнства не існує. Є лише пересторога щодо застосування того чи іншого календаря. Хоча це суттєво впливає на інші свята та регулює церковне життя в цілому.

Слід зауважити, що юліанський календар є менш точним, адже він поступово «сповзає» і за 1,5 тисячі років свого застосування суттєво відставав від реального літочислення – на 10 днів.

Використання григоріанського календаря в Україні почалось за часів Української Народної Республіки.

25 лютого 1918 року відповідне рішення ухвалила Мала Рада УЦР, відповідним законом про введення з 16 лютого григоріанського календаря і середньоєвропейського часу. Нововведення почало діяти з 16 лютого 1918 року за старим стилем. З календаря зникли два останні дні лютого, а 16 лютого стало 1 березням 1918 року.

Більшовицька влада теж, але вже з власних міркувань не скасувала це рішення і не змінювала ухвалену календарну систему. Таким чином і виникла суттєва розбіжність, що ще більш ускладнила сприйняття свята, бо церква жила за старим юліанським календарем, а світське життя відбувається за оновленим юліанським календарем.

Розбіжність не є сталою, вона щоразу збільшується. І сьогодні, наприклад, вона складає між двома календарними системами 13 днів.

У жовтні 2022 року Православна церква України запропонувала не відкидаючи стару дату, відзначати за бажанням громад Різдво Христове і за григоріанським і юліанським календарем.

Нещодавно Глава Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) Святослав повідомив про зустріч із предстоятелем ПЦУ митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм на тему реформи церковного календаря.

Після обговорення було запропоновано створити спільну робочу групу, яка має всебічно вивчити це питання. Ця робоча група мала б випрацювати конкретні пропозиції для предстоятелів та Синодів обох церков в контексті приготування до відзначення 1700-річчя Першого вселенського собору, що відбувся в Нікеї у 325 році. На цьому соборі було визначено календарні принципи церковного життя, – повідомляє пресслужба УГКЦ.

Крім того, глава ПЦУ вважає, що ця тема зачіпає весь церковний календар, устрій і життя всієї громади, тому варто це дослідити.

«Всім слід ясно розуміти: йдеться не про одну лише дату святкування Різдва Христового, яка для всіх православних християн є спільною і вшановується 25 грудня, однак за двома різними способами обчислення календаря. Але йдеться не лише про неї – йдеться про можливість і доцільність саме зараз повної календарної реформи, зі зміною всього календарного циклу.

Чи є однодумність в Церкві щодо цього? Опитування свідчать, що зберігається різне ставлення, хоча з року в рік число прихильників реформи зростає. Однак і число її опонентів залишається значним. Частина аргументів для реформи є слушною, частина – нецерковною і спекулятивною.

Календарні реформи минулого знають як успішні приклади, так і неуспішні, коли замість єднання навколо нового порядку виникало глибоке і тривале розділення у ставленні до нього.

Турбуючись про всіх своїх дітей Православна Церква України, вивчивши всі обставини рішенням Синоду на нинішній рік дала можливість в тих громадах, які бажають цього, провести сьогодні додаткове різдвяне богослужіння. Хочу підкреслити – це не зміна календаря, а пастирська можливість бути відкритими для тих, хто хоче саме сьогодні за новоюліанським календарем прославити подію народження Христа. Певна частина громад скористалася цією можливістю, і в нашому монастирі також відбулося святкове служіння в академічному храмі», – повідомив Митрополит Київський і всієї України Епіфаній 25 грудня.